Мій сайт знайомств у Боково-Хрустальне Україна

Хай живе безсмертне слово! Хай живе тропічна злива — густа, запашна й надзвичайно тепла. Я — вірю!

Драстуй, Юліяне Шпол! Драстуй, запашне життя! Тисну вам руку!


  • .
  • Погода у Боково-Хрустальному (Вахрушевому) на місяць.
  • Боково-Хрустальне.
  • Хвильовий Микола. Сині етюди (збірка) - читати онлайн.
  • місця знайомств Бурштин Україна;
  • місто підключення в Березань Україна?

Я понесу йому пучок синьооких фіалок і там згадаю про свою загадкову смерть. Драстуй, Юліане Шпол! Тічки тоді бігають, тріщать тини, скаженіють пси, найбільш крихкотілі,— дужі пси мовчазно шкутильгають за переможцем, а крихкотілі в спорзній солоднечі гризуться. Спорзно тоді в повітрі. Тому: наші прадіди теж у цей час бігали тічкою, а наша кров — прадідівська, червона і теж горить. А от клуні. Так, клуні. В них торішня солома, а на ній зеленіє кохання. І до клунь тріщать тини. І риплять вони теж спорзно.

Хто знає, як у ці ночі клуні риплять?

Солома зітхає, так вона зітхала віки, навіть коли татарські загони блукали по степах на Україні. І от: на однім боці Ворскли — Дамаївка, на другім — хутір Комарівка. Недалеко гетьманський ліс, а далі — Диканька диканьське пиво й меди опішнянські — недалеко біля Полтави. Тоді могили жевріють, ніч, день, ранок, світанок — все одно… Над степами гойдається шуліка….

Боково-Хрустальне — Вікіпедія

Із Дамаївки приїздили двоє: Павло й Мишко-комуніст. Приїздили на човні до Степанового городу. Степанова дівка — Гандзя, казали — повна пазуха грудей. У Степановій клуні спала й Оксана. З Оксаною от що: їй 17 літ, батько її, Рубан, сюсюкає, а мати теж сюсюкає. А батько не пускав. Рубан перелякався й засюсюкав;.

І виштовхав із хати, а сам пішов у комнезам скаржитись. А було це вдень. Оксана подумала й пішла до Гандзі. Та ж спить з парубками уже шостий рік.

Навігаційне меню

Порадила: лягай зо мною. Гандзя з Павлом на возі, а Оксана поки що сама. На другий день Павло приїхав з Мишком, і Мишко ліг біля Оксани. Було й так: Павло забариться, а Гандзя чекає. Тоді виходили з клуні, щоб парубки не почули, і через город до дощок — прали удень білизну там. Сюди приставав Павлів човен. З річки йшов дух — може, татарський, задвістілітпозадній, може, з баговиння, і річка була далека в своїй глибині, вона з Дніпра в Чорне море бігла, думалось, що й вона морськими синіми бурями дихає, казали — Комарівка над баговинням замислилась, так: вечори ходили по Комарівці — сірі, тихі — і далі — далі… І Оксана мріяла.

А Гандзя булькала у воді ногами, спідницю закочувала й співала:.

І груди її високо підіймались, ніби хотіли полинути в темно-сині простори. І ще вона співала, і співи лагідно лунали за рікою. А потім зітхала і нудьгувала. Оксана дивилась на Гандзю й теж хвилювалася й думала про очерети, про комуніста, про комуністів, про продподаток — батько лаявся — а вони полинуть восени — качки, про качок думала, а куди — невідомо.

І мріялось, і ще мріялось…. Нарешті з-за коси виринав човен, наближався скоро, але тихо, щоб ніч не почула. Павло гребе, мов справжній рибалка, а Мишко в душогубці з очима заплющеними — боязко. І Гандзя завмирала, і Оксана завмирала, і всі завмирали. Павло… Павло… поспішає — міцний, бадьорий і злий. Збентежено ховалась в очеретах вона — ніч. Зорі горіли хоробливо й у солодкій тузі падали на поверхню. В клуні на возі Гандзя здержливо реготала — і солодко було.

Тріщав віз — і було тьмяно. На вулиці, і по городах, і по садках блукали зайві парубки й лякали ніч штучним іржанням:. Біля Оксани лежав Мишко, мовчки цілував їй волосся, а вона мовчала. Мишко брав її руку й теж цілував. Оксана пручалась тихо. Мишко важко дихав і уперто не пускав її руки. Було тремтіння. І так цілу ніч: він її руки цілував, а вона пручалась. Світало — і вони розходились. Дивно, яка ніч була коротка! Оксана козою бігла додому, і цілий день туманіло в голові.

Минали дні, і в спогадах поринали ночі. Як це: десь біля Диканьки є село і хутір — а що тут раніше було? До татарви? Так, село і хутір — і далі-далі… А що через сорок віків? Моя люба соціалістична Україно! Степи, шуліка, і літнє сонце відходить за обрій, а за ним молочна стежка співає білих, а може, й червінькових пісень, мукають корови, з пасовиська бредуть — і далі-далі. Ферми, електричні плуги… машини, фабрики, заводи… Ах!..

Сайт міста Боково-Хрустальне

І далі-далі… Молочна стежка співає — яких пісень?.. Ішло літо, куріли сіновали, думали підстрижені луки. Проходили громовиці, відходили блискавиці — далеко-далеко, тільки на обрії блимало золото, і ріка тихо хоронила післядощовий глибокий смуток. І ти поїдеш. Я докінчу науку — тепер тихо. Тепер можна, і ти будеш учитись. Тепер усім можна, тепер для бідних школа. Оксана не любила комуністів, усе село не любило, а в Мишчиних очах стояло кохання, і вона вже любила комуністів. Тоді Мишко казав:. Хоч би скоріш до міста. Як мені хочеться до міста.

У Київ поїду я…. Думала про життя, думала про Київ, думала, що в Києві невідоме життя, думала про великі міста, де курить химерно, і хотілось до великих міст, до життя. Із повіту приїхав карний загін. І Мишко знову збирав продподаток, але в Комарівку їздив рідко, бо боязко було. Коли приїздив — був несміливий, прислухався, не говорив про чудесне, тільки Оксані чудесно було. Мій дід кріпак був, розказував, як колись такі ж паничі теж установлювали власть.


  • секс гачок в Білопілля Україна?
  • безкоштовні християнські знайомства Ужгород Україна;
  • місто підключити в Алчевськ Україна.
  • домогосподарки швидкісних побачень поблизу Костянтинівка Україна!
  • найкраще підключення Вараш Україна;
  • підключення округу Авдіївка Україна?

Бувало й так, що селянок брали, а бувало й так, що дурили тільки. Оксана замислилась і пішла на вигін, дивилась і прислухалась, як за суховієм вечір тече. Згадувала, що комуніст їй казав. Гандзя й Павло спали, а вони не спали.